Выкладываю информацию про Полтаву взятую с официального сайта Полтавского городского совета. У кого есть интересная инфа и фото, добавляйте!!!
Географічні відомості про місто Полтава
Полтава – центр однойменної області.
Координати:
49° 00` 36`` пн. ш.; 34° 00` 33`` сх. д.
Площа: 103,5 кв. км.
Місто розташоване у східній частині Полтавщини на обох берегах річки Ворскли та є одним з найбільших промислових і культурних центрів Лівобережного Придніпров'я. Полтава лежить в межах великої Східноєвропейської рівнини, на рівнинному Полтавському плато і його крутому прирічковому схилі. Більша, західна частина міста лежить на порівняно високому (150...159 м над рівнем моря) вододільному плато, розчленованому біля долини Ворскли досить глибокими балками на ряд плосковерхих виступів (Монастирський, Інститутський, Кобищанський, Іванова гора). Менша, східна частина міста (Поділ, Левада, Дублянщина) розміщена на заплаві і частково першій терасі річки Ворскли. Тут переважають абсолютні висоти від 78 м до 100 м над рівнем моря. Із сходу місто обмежене долиною річки Коломак поблизу її гирла.
В основі міста лежить частина Східноєвропейської платформи – Дніпровсько-Донецька западина з глибиною залягання фундаменту 12 км. Осадовий чохол фундаменту містить кам'яну сіль, яка залягає під містом на глибині 2 км, будівельні піски, лісовидні суглинки.
Географічне положення Полтави в межах помірного кліматичного поясу зумовлює її риси помірно-континентального типу клімату: середня температура повітря липня (+ 20,5°С); середня температура повітря січня (–7,0°С); середньорічна кількість опадів 525 мм; коефіцієнт зволоження 0,7; тривалість безморозного періоду 174 дні.
У західних околицях міста переважають темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи, а в східних – дернові та лучні. Зелені насадження мають понад 1/5 площі міста. Є понад 30 об'єктів природно-заповідного фонду.
Природно-ресурсний потенціал, зручне економіко-географічне положення Полтави визначили спеціалізацію її підприємств на паливній, харчовій, легкій, деревообробній промисловості. Розташування недалеко від великих металургійних, машинобудівних, наукових центрів таких як Київ, Харків, Дніпропетровськ зумовило розвиток машинобудування, хімічної промисловості. Місто дає 1/4 промислової продукції області.
Полтава належить до міст з густотою населення понад 3000 чол/кв. км. Близько 87% населення міста – українці. 44,0% працездатного населення зайнято у промисловості, понад 16,0% – у сфері обслуговування, 6,0% – в науці, культурі, освіті.
Історичний нарис про місто Полтава
Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події, котрі визначити долю України, впливали на європейські справи.
Засноване слов’янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселення XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави (Червона площа, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житла, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави.
Топонімічні відголоси віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава — Олтава — Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідної від слов’янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов’язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім’ям найближчої водної артерії — струмка Лтави — правої притоки Ворскли. Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».
У ХІ-ХУІІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж тривалого часу.
У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.
Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.).
В 1709 році під Полтавою відбулась вирішальна битва Північної війни (1700-1721 р. р.). 4-тисячне населення міста підтримало 4-тисячний російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі сили. Цим для армії Петра І було створено передумови перемоги над військами Карла XII. Полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.
У зв’язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви центр губернії почав забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.
Збагачена величною історичною спадщиною, провінційна Полтава перетворилася на унікальний осередок духовного життя. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток української і всесвітньої історії XIX — XX ст.
Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них Т. Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву, вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик В. Остроградський, письменники Л. Глібов, М. Старицький, М. Гоголь, вчений і громадський діяч М. Драгоманов та ін.
Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст., який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним, хоч на поч. 1870-го р. у ньому з’явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод.
Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П. Мирний, І.Нечуй-Левицький, В. Короленко, В. Докучаєв і В. Вернадський, М. Вавилов і М. Скліфосовський, М. Кропивницький та ін. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи ненайпрогресивнішого в Україні Полтавського губернського земства.
Відкриття у 1903 р. пам’ятника І. Котляревському об’єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України.
У революційних подіях 1917-1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю. Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А. Макаренко і Г. Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М. Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією.
У 1939 р. в місті працювали 83 промислових підприємства, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з’явилися автобуси, а в будинках залунало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров’я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів, 8 технікумів і 38 середніх шкіл. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам’ятники Т. Шевченку (1926 р.) і М. Гоголю (1934 р.).
Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки. Розстріляно і закатовано 18 200 полтавців, в т. ч. 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20 800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).
Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з’явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М. Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).
Сучасна Полтава — це один із центрів промислової і будівельної індустрії. Полтавці свято бережуть славні традиції рідного міста. Воно розбудовується, поліпшується його благоустрій. При цьому робиться все, аби повністю зберегти його неповторне історико-архітектурне обличчя.
Герб міста Полтава
Полтавський герб уособлює спадкоємність національної символіки, наданої місту, як одному з полкових адміністративних центрів українського козацтва часів Богдана Хмельницького. Цим гербом Полтава користувалася понад 100 років.
Основою герба є міський геральдичний щит, конфігурацію якого було взято із зображення герба Полтави на початку Полтавського міського магістрату 1700-х років.
Поле щита пурпурове (малинове), що відповідає, за геральдикою, планеті Меркурій і природному каменю аметисту, символізуючи собою панування, гідність, щедрість, благочестя.
У центрі щита, точно за його центральними осями, розміщено золотий лук – символ військової зброї. Тятива його натягнута стрілою (що означає готовність до бою), направленою вістрям до низу, символізуючи охорону мирної праці.
Бойову атрибутику з чотирьох боків оточують золоті охоронці шестикутні зірки, що символізують собою чотири боки світу: північ, південь, схід і захід.
Вінчає композицію золотий напис «Полтава» стилізованим старослов'янським шрифтом, причому буква «Т» зображена у вигляді геральдичного хреста, який осіняє собою герб.
Прапор міста Полтава
Полотнище прапора міста складається з двох горизонтальних смуг в співвідношенні один до одного. Верхня смуга білого кольору, що за геральдикою символізує собою гідність, духовність, щирість, чистоту, справедливість.
Нижня смуга синьо-зеленого кольору символізує собою віру, надію, упевненість, боротьбу за свободу (волю), щастя і сільське господарство.
Співвідношення сторін прапора - один до двох.
На ньому розміщено композицію елементів герба міста, що складається з золотого лука, тятива якого натягнута стрілою, направленою вістрям донизу. Вінчають композицію золотий напис «ПОЛТАВА» та золоті охоронні шестикутні козацькі зірки.
Вісь стріли є композиційною віссю зображення і знаходиться від древка на відстані 1/3 довжини прапора.
Древко прапора вінчає золота куля, яка символізує собою сферу обрію планети Землі або Сонця.
